В історії українського революційного руху безліч загадкових сторінок, маловідомих особистостей та суперечливих постатей. Так сталося, що через політичну заангажованість (модне сьогодні словосполучення) попередніх та сучасних істориків, цілі розділи революційної боротьби українців досі навмисно приховуються від суспільства. Бійці, теоретики, ідеологи та проповідники різних ідеологічних напрямів визвольної боротьби – армія невідомих, яка налічує тисячі героїв. Термін їхнього історичного заслання триває десятиріччями.  Саме тому справжнім дивом є те, що окремим незалежним дослідникам іноді вдається звільнити з небуття несправедливо забутих революціонерів. Подібна подія для більшості проходить непоміченою. Але результати цих відкриттів можуть змінити життя цілих раїн та народів. Так сталося і з Карлом Коберським досі невідомим загалу ідеологом та борцем за соціальне та національне визволення українського трудового народу першої половини ХХ сторіччя.Карло Коберський народився 5 жовтня 1890 року в селі Залісся, що коло Ряшева (тепер польське містечко на кордоні з Україною). Батько його був поштовим службовцем, що давало змогу сподіватися на певні перспективи для дітей. Справді, саме становище батька дозволилойомуотримати освіту спочатку в селищній школі, а потім і в гімназії в Самборі. Вже в шкільному віці він почав активно цікавитися політикою, брав участь в роботі таємного Драгоманівського гуртка, де познайомився з ідеями українського соціалізму. Змінюючи навчальні заклади, Коберьский залишався вірний юнацькому духу боротьби та супротиву. Діяльність в літературних гуртках, Пласт, Просвіта, мілітарна підготовка в складі Січі (спортивно-мілітарне молодіжне товариство на поч. 20 ст. на Західній Україні) – все це гартувало характер молодої людини та готувало її до боротьби за власні ідеали у ворожому суспільстві. З початком Світової війни, студент Коберський був покликаний до старшинської школи, потім кілька років воював на італійському фронті.

Початок національно-визвольних змагань Коберський зустрів революціонером та підготованим досвідченим вояком. Розуміючи необхідність військової боротьби «за землю і за волю працюючих» (К.К. – від автора) він, у чині поручика добровільно ступає до лав Української Галицької армії. Після того, як недолугість політиків та прорахунки військових уряду ЗУНР привели до руйнівного наступу польських військ Юзефа Галлера, частина в якій служив Коберський була оточена та майже повністю розбита. Окремі підрозділи дивом змогли дібратися до Чехії, де в таборах інтернованих розпочиналась для тисяч українських вояків нова сторінка життя, повного поневірянь та туги за Батьківщиною. В подібний табір потрапив і Коберський, живим вийшовши з-під куль польських загарбників. Невдалі спроби повернутися на фронт та проблеми зі здоров’ям переконали його змінити тактику. Відклавши рушницю, він взяв у руки книгу. Ще в таборах Коберський був ініціатором створення гуртків самоосвіти серед земляків. Потім, добравшись до Праги, він розпочинає навчання у Карловому університеті, згодом отримує ступінь доктора та професора економіки.  Всюди він займається політичною роботою, пропагуючи серед українців необхідність продовження боротьби за соціальне та національне визволення України.

В 1927 році на запрошення кооперативного руху повертається до Львова, де стає редактором місцевою газети «Кооперативна республіка». Бере активну участь в кооперативному русі Західної України, викладає економіку, пише багато статей та книг на різні теми. Паралельно з цим рішуче критикує   ідеї як донцовського націоналізму, так і російського більшовизму. Під псевдонімами випускає серію статей та книг з ґрунтовним аналізом недоліків та помилок цих ідеологічних течій. Зберігаючи власну політичну безкомпромісність, Коберський усвідомлював небезпеку подальшого свого перебування у Львові. Коли в 1939 році у місто прийшли сталінські війська,  він спробував перебратися через Сян на захід, але був схоплений НКВС та з того часу і по сьогодні вважається зниклим без вісті. Скоріше за все, він приєднався до армії тих невідомих, які стали жертвами «визволення» Західної України. Його єдиний син, Олесь, тричі переходячи кордон в пошуках батька, був так само схоплений та розстріляний. Трагічна доля спіткала його дружину (померла від тифу) та доньку (зникла без вісті).

Біографія Карло Коберського мало чим відрізняється від біографій інших борців за визволення народу. У переламні часи та епохи, коли доля перевіряє людську волю та характер на витривалість, залишатися осторонь історичних подій неможливо для справжній бійців духу. Саме таким був і наш герой. Але нас цікавить не тільки його історія боротьби. Карло Коберьский був одним з багатьох революціонерів, які називали себе «народниками» або українськими соціалістами.

Сьогодні ми майже не знаємо ані історії боротьби, ані політичних поглядів цих людей. Десятиріччя ідеологічної монополії «комуністів», потім реванш «нацдемів» , і ось тепер новий «націоналістичний тренд» дбайливо зберігають від народу ідеї українського соціалізму, ідеали, якими сповнювалися Шевченко та Драгоманов, Франко та Коберський. Але всупереч цьому, завдяки ентузіазму невідомих загалу істориків поступово ці ідеї відкривається нам. Так сталося і з досі невідомими, але, як ніколи актуальним ідеологом українського соціалізму – Карлом Коберським. Досліджуючи його книгу «Українське народництво по обох боках Збруча», можна знайти для себе чіткі відповіді на питання справді засадничого характеру: чи може бути соціалізм національним? що важливіше –клас чи нація? чи можлива держава без класової боротьби?

 

Олександр Ладик

 

 

 

 

 

 

 

 

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)