Акція місцевих мешканців проти свавілля Дарниці 04.06.2015

Акція місцевих мешканців проти свавілля Дарниці 04.06.2015

Мешканців будинку на вул.. Новодарницькій 6 можуть позбавити житла тільки за те, що фармацевтичний гігант «Дарниця» вважає їхні квартири власними активами. Влада та суди як завжди на боці багатшої сторони. Цю неймовірно цинічну історію нашому журналісту розповіла жінка на ім’я Віта, волонтер, мати добровольця, який зараз воює на Сході. Ми познайомилися з нею раніше, коли передавали речі одному з наших товаришів на фронті. Тоді Віта й словом не обмовилася про свою біду, хоча суди з фармацевтичною компанією тривали вже кілька десятків років. Тепер, коли суд і черговий раз став на сторону вимагателів із Дарниці, Віта разом із ініціативною групою мешканців будинку №6 вирішили більше не чекати на милість влади, а діяти власноруч. Коли ми дізналися про заплановану акцію з перекриття Харківського проспекту, наш журналіст виїхав на місце. Там і зустрів в друге Віту, дізнавшись про цю історію. Нижче наводимо розповідь мешканки буд. №6 на вул.. Новодарницькій.

Історія вимагательства

Такі анонімні погрози мешканці бачать у своїх під'їздах

Такі анонімні погрози мешканці бачать у своїх під’їздах

Будинок по вулиці Новодарницька 6 був побудований на початку 90-років. Перші три поверхи багатоповерхівки в якій планувалося розселити робітників заводу компанії Дарниця, були побудовані за державні кошти УССР. Після розпаду імперії, дирекція заводу запропонувала майбутнім мешканцям будинку стати пайовими власниками та внести гроші на будівництво будинку. Мешканці тоді так і зробили, бо жити треба було десь. Тим більше, що всі працювали на заводі роками, стояли на державному квартобліку, знали керівництво, мали довіру до заводу.

Впродовж кількох років щомісяця робітники сплачуючи свою частку за квартири. Нарешті, коли будинок був добудований та люди заселилися в нього, почалися проблеми. Спочатку дирекція заводу під різними приводами відмовилася надавати нам документів на побудовані за наші гроші  квартири. Замість документів керівництво заводу розпочало вимагати від людей укладання договору купівлі квартир, за які мешканці вже заплатили. Склалася якась абсурдна ситуація. Дарниця вимагала від нас купити у заводу наші ж квартири та ще й за ринковою вартістю!  Тих, хто не погоджувався, погрожували звільнити та відібрати квартиру просто так. В результаті люди були змушені погодитись, та в закритому кабінеті директора, при нотаріусі, підписували договори в купівлі-продажу квартир замість документів на отримання прав власності на вже збудовані за наші кошти квартири – будинок був вже зданий в експлуатацію і ми вже в ньому проживали.

Мешканці блокують приймальню депутата Загорія

Мешканці блокують приймальню депутата Загорія

Тут на мешканців чекала інша небезпека, яку свідомо в договір пайової участі заклали директори Дарниці. В тексті договору в якості одиниць виміру вартості куплених квартир були зазначені не гривні, а умовні одиниці. Тоді на цю дрібничку мало хто звернув тоді увагу. Яка різниця була для людини, для робітника, якому погрожували звільненням. Це ж було в важкі часи 90-х, коли люди щодня боролися за виживання власної родини. Але ця дрібничка була частиною хитрого плану, за якими дирекція Дарниці планувала видурити в людей гроші.

Для робітника тоді не було різниці, чи його квартира в договорі коштує 37 тисяч гривень, чи 20 тис. у.о.. тим більше, що люди на той час вже виплатили всю вартість житла. Жили та народжували в тих квартирах дітей. Але через певний час представники заводу зробили просту та хитру річ.

Дирекція Дарниці після того, як мешканці підписали пайові договори, вирішила чомусь, що так як в договорах зазначено ціни в у.о., а люди платили  за власні квартири в гривнях, то вони, мешканці, повинні заводу ще заплатити ту різниці між ціною в гривнях  1997-98 років та ціною квартири в доларах в 2015 році. Тобто фактично люди мають заплатити сьогодні за те, що вони побудували будинок за власні кошти в гривнях. Ось такий от лохотрон на пустому місці. В результаті таких маніпуляцій мешканці, колишні робітники Дарниці, виявилися винні дирекції Дарниці сотні тис. гривень за квартири, які вони будували за свої кошти. Абсурд, але звичний в умовах ринкового капіталізму, де прибуток – головний ідол та ікона.

«У нас є на руках договори купівлі-продажу квартир, і саме на нас в БТІ зареєстровані ці квартири, а у Дарниці не має жодних документів на наш будинок» – мешканці будинку №6.

Від першої особи

Віта, волонтер, мати добровольця та жертва свавілля багатіїв.

Моя мати працювала 16 років  на заводі Дарниця, була пайовиком ,акціонером заводу. Вона вклала свої гроші в будівництво цього будинку. Але нас банальним способом обманули. Замість того, щоб видати нам свідоцтво на право власності, згідно із договору про пайову участь, вони просто в Дарницькій адміністрації заяву з проханням надати колективну власність на будинок. Але до зави вони не приклали наші пайові договори, і вийшло так що ми зовсім не причетні до будівництва будинку, а його побудувала тільки компанія Дарниця. В 1997 році вони отримують право власності на наш будинок. Але вже приватної і на весь будинок. І не зважаючи на те, що судом підтверджено, що ми – мешканці, з власних коштів виплачували свої пайові внески на будівництво будинку, нам наші ж квартири не належать. Суд, від 5.05.2011 року забов’язав фармфірму «Дарниця» видати протягом одного місяця довідку про повне виконання забов’язань мешканцями з будівництва будинку. Але фірма «Дарниця» не виконує це судове рішення. Це рішення навіть двічі підтвердив Апеляційний суд, була відкрита кримінальна справа проти керівництва Дарниці. Але сама фірма через суд змінює умови договору, вписуючи замість у. о. , якими ми виплатили ще в 1990-роки, і ми стаємо боржниками перед компанією в їхньому вибірковому розумінні.

Загорії - батько та син

Загорії – батько та син

Дарниця через суд стягує гроші з мешканців, а Апеляційний суд, який перед цим підтримував мешканців, виносить рішення стягнути гроші з людей на користь керівництва Дарниці. Прикриваючись цим, Дарниця починає нам погрожувати та вимагати гроші. Нещодавно в наших під’їздах почали вивішувати анонімні погрози, в яких сказано про те, що по квартирам ходять судові виконавці та описують майно. Вже був випадок, коли судові виконавці зайшли до квартири та описали все майно родини на користь Дарниці. Люди, з маленькою дитиною, були вимушені продати  в селі будинок, та заплатити відкупну Дарниці. Але що робити тим, у кого не має таких коштів.

 

Не сподіваючись більше ні на кого, ми, мешканці будинку №6, були змушені діяти, проводити такі акції. На весь будинок зараз залишилося біля 30 квартир, мешканці яких не можуть спалити за свої же квартири відкупну Дарниці. Інших мешканців вже дотиснули.

 

Про акцію з перекриванням траси

Метою даної акції є звернути увагу суспільства до свавілля фірми Дарниця та її керівництва. По суті, в приватній власниці фірми Дарниця, зараз знаходяться мешканці всього будинку, із родинами, квартирами, майном. Ми – як кріпосні в Російській імперії, належимо багатому поміщику, який може робити  з нами, що забажає, і влада  та суди його в цьому підтримують.

У компанії Дарниця немає жодних доказів законного володіння на праві приватної власності 124-х квартирного будинку – в БТІ цей будинок не зарєстровано, також з 1997 року вони його обслуговують, не роблять капітальних та поточних ремонтів тощо. Немає, бо все це робили і робимо ми, мешканці цього будинку на Новодарницькій 6.

Ми вже в друге виплатили вартість наших квартир, тому ми вимагаємо зняти заборону на відчуження наших квартир, бо ми хочемо отримати нарешті наші права на власність.

Глеб Загорій - вимагає гроші від робітників Дарниці

Глеб Загорій – вимагає гроші від робітників Дарниці

У мене син, йому 18 років і зараз він на фронті. Так ось його можуть позбавити даху над головою через жадібність окремої групи осіб, зі статусами народних депутатів. Пан Гліб Загорій – депутат від Блоку Порошенка, він є причиною нашої проблеми. Його батько, Загорій Володимир, підписував договори купівлі – продажу в 1997 році, коли він був генеральним директором Дарниці. На 2011 рік, коли нам вдалося через суд визнати свої права на квартири, гендиректором Дарниці вже був Гліб Загорій, його син. Він продовжив справу свого батька, витягуючи з нас гроші. У мене на руках є дві довідки, в якій спочатку вони з мене вимагають 14 тис. доларів, а вже через півроку така ж сама довідка, в якій вже зазначено мій борг в 11 тис. грн.. Таке відчуття, що вони самі не знають, скільки придумати нам боргу.

 

Нам постійно погрожують, постійно тиснуть на людей. В 2001 році вбили нашого адвоката, Сергій Нечитайла. Його побили до смерті у власному під’їзді невідомі. Вбивство досі не розкрито. Він, адвокат, чітко і відкрито розповідав про свавілля родини Загорів, про те, як приватизувався завод «Дарниця» та наш недобудований будинок. За це його і вбили.

 

Ми боремося вже багато років, пікетували неодноразово  прохідну заводу «Дарниця», але реакції з боку Загорія жодної. Натомість він засипає суди позовами, купує суддів.

Ми будемо і далі боротися. Підемо під Верховну раду, будемо блокувати дорогу на завод. У нас виходу більше не має.

 

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)