Події в столиці України прикували увагу всієї країни. Та навіть більше, всього світу. Такої кількості людей в одному місці, такого накалу емоцій та страстей вулиці Києва не бачили вже дуже давно. Але цей масштабний протест людей став неабиякою спокусою для політиканів всіх мастей, спокусою використати накопичене невдоволення людей для свого «політичного» інтересу. З великої сцени, спорудженої на європейській площі опозиціонери наввипередки заявляли про свою прихильність європейському вибору та переконували багатотисячний натовп у тому, що тільки вони зможуть ввести багатостраждальну країну в рай Європейського союзу. Але перебуваючи всередині натовпу, та слухаючи розмови простих людей, задаєшся питанням: «А чи справді ті, що стоять на трибунах, та ті, що заполонили вулиці столиці говорять про одну й ту саму Європу?». Відповідь однозначна. Сьогодні для нас існує дві Європи, одна – для лідерів опозиції та їх оточення, для «опозиційних» олігархів та кандидатів в олігархи, а інша Європа – для звичайних людей, для студентів, для робітників та безробітних. І плутати ці дві Європи не варто, щоб таким шляхом можна ще раз отримати чергового удару в спину сподіванням від зрадників – політиканів.
Чого ж бажають ті, хто закликає людей до боротьби за «європейський вибір»? Всі ці тягнибоки,клички, яценюки, турчинови та луценки. Для них євроінтеграція це – черговий крок до збільшення власних статків, це нові підприємства, кредити, можлива «криша» для бізнесу в Україні. Ну і звичайно вдячний електорат, який в обмін на туману європейську перспективу віддасть голоси на найближчих виборах. Як доказ цього варто лише послухати ораторів від опозиції, які обіцяють після підписання Угоди все що завгодно, однак а ні про вирішення соціальних проблем, ані про ліквідацію неймовірної різниці між бідними і багатими, тим більше про покращення умов праці мільйонів українців навіть не зарікаються. Не варто обманюватись. Європа для політиканів – це Європа, в якій вони заможні, поважні та успішні. Це маєтки вже не в Боярці або Кончі, а в Швейцарії та Провансі. Це не офшорні валютні рахунки, а цілком легальні мільйони та мільярди у солідних банкових установах.
Але для абсолютної більшості людей, які сьогодні вийшли на вулиці, в такій Європі місця немає. В Європі тягнибоків, яценюків, януковичей і т.д. на них чекає безробіття, злидні та приниження. Сім мільйонів заробітчан вже в Європі, але їх статус мало чим відрізняється від статусу рабів та громадян третього сорту (http://izvestia.kiev.ua/ru/news/32138/5). І невже ті люди, що сьогодні вийшли на вулиці столиці не здогадуються про це? Звичайно ж здогадуються. Але для них Європа – це чергова надія на краще життя, яке подарують їм інші. Це надія на офіційне працевлаштування, на соціальний захист, європейську освіту та можливість побачити світ не через екрани комп’ютерів. Для простого громадянина Європа – це мрія про життя без бариг у владних кабінетах, продажних ментів та безкарних хазяїв. Як бачимо, очікування від Європи еліти та народу кардинально протилежні, як інтереси поміщика та кріпосного. Нажаль, поки що люди не розуміють цієї різниці, в черговий раз віддаючи справу власного звільнення в руки продажних демагогів.
Сьогодні, по дорозі на майдан, я зустрів у вагоні метро чоловіка років за сорок, який розносить піцу. Кремезний, високий, з синьою «піцерійською» сумкою та неприхованою ненавистю в очах. Він не пішов на площу відстоювати європейський вибір мабуть через те, що йому необхідно заробляти на те, щоб вижити, розносячи піцу по місту у неділю. Що його очікує у тому разі, якщо янукович все ж таки підпише угоду про асоціацію, або якщо це зроблять новоявлені «спасителі» від опозиції? Максимум, це та ж сама робота, в тому ж самому Києві, тільки вже із вивіскою «ЄС». Цій людині, як і 36 мільйонам українців*немає на що сподіватися в системі, в якій існують багаті та бідні, в якій є люди статусу «VIP» та статусу «БОМЖ». І не має значення, чи буде ця країна в «ЄС», або МС. Історія нас вчить, що тільки в прямій боротьбі за інтереси пригноблених проти своїх гнобителів, під якими б партійними прапорами вони не ховалися, тільки в такій боротьбі можна отримати справжню свободу. І якщо і йти до Європи, то тільки вільними, та тільки до Європи «без холопа та пана».

http://vk.com/sk_zagrava?w=wall-38212339_1274%2Fall

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)