klassovaya1

Загалом влада не псує людей.
Проте дурні, коли вони при владі, псують владу
Джордж Бернард Шоу

У вересні минулого року я вже писав http://novaiskra.org.ua/?p=1248 про
ситуацію, яка склалася навколо анонсованої заборони КПУ і суперечок
стосовно її існування в Україні. Наразі хотілося б поговорити про пов’язане
з цим питання заборони комуністичної ідеології, бо скоро, можливо, такої
можливості вже не буде (у зв’язку з новими антикомуністичними ініціативами
окремих депутатів). Привід – два законопроекти, розроблені ще в грудні 2014
року і включені до порядку денного другої сесії Верховної Ради України 8-го
скликання. Те, про що так довго говорили, нарешті набуло цілком конкретних,
осяжних форм.

Гадаю, цю проблему слід розділити на дві складові. Перша – питання, тим чи
іншим чином пов’язані з забороною КПУ як правонаступницею компартії часів
СРСР. В даних умовах дії влади зрозумілі і логічні з її сторони. КПУ, що
завжди була великим другом «Русскаго міра», де-факто підтримувала олігархів
з партії Регіонів та борців за незалежність «Новоросії», так і не стала
українською і дійсно комуністичною (за суттю, а не за назвою) партією. У
цій статті не йтиметься про цю уже давно набридлу більшості тему. Мова
йтиме про заборону марксизму як такого, що становить другу складову
вищеозначеної проблеми. Адже обидва законопроекти, попри очевидне
спрямування проти діяльності КПУ, виходять за рамки традиційної
«антикапеушної» риторики.

Проаналізуймо тексти обох законодавчих ініціатив. Законопроект групи
депутатів-свободіців №1222 «Про заборону комуністичної ідеології в Україні»
містить велику преамбулу у дусі нищівної ролі «большевиків» для української
нації. Один з «цікавих» моментів у проекті закону стосується пропозиції
заборонити не тільки радянські і пострадянські варіації «старих лівих», а
й, наприклад, троцькізм. Очевидно троцькісти теж, на думку свободівців,
завдали «невиправної шкоди Українському народові» (питання тільки – коли
встигли?).

У статті 4 цього законопроекту забороняється «проведення масових заходів з
використанням комуністичної символіки, публічне відзначення дат, пов’язаних
з комуністичним рухом, так само, як і публічне виконання «Інтернаціоналу»».
Тут автори цього пасажу під шумок антисимоненківської кампанії хочуть
заборонити публічне використання всієї комуністичної символіки (не лише
СРСР-івської), День міжнародної солідарності трудящих та міжнародний
пролетарський гімн (мабуть завинив через те, що його колись використовувала
КПРС і нинішня КПУ). Вочевидь, свободівці орієнтуються на законодавчий
досвід країн Балтії, де заборонили символіку колишнього СРСР. Проте у
Іллєнка і компанії ініціатива пішла значно далі – вони хочуть стерти на
порох не лише радянський варіант «марксизму», а й ті речі, які у всьому
світі є давно визнаними і ніхто ще не додумався їх забороняти.

У п’ятій статті законопроекту забороняється зображення діячів
комуністичного руху (цікаве формулювання, чи не правда? Саме руху, а не
політичних діячів СРСР). Якщо зі Сталіним і багатостраждальним Леніним усе
зрозуміло, то для чого забороняти Маркса у купі з Енгельсом? Чи вони теж
завдали «невиправної шкоди Українському народові»? Чи винні засновники
марксизму в тому, що в СРСР, який постав уже після їхньої смерті,
здійснювалися репресії та інші злочини всупереч розробленій ними теорії –
питання, мабуть, риторичне. То давайте заборонимо портрети Ернеста
Резерфорда, бо його негідні «послідовники» придумали атомну бомбу, якою
були знищені Хіросіма й Нагасакі!..

Як не дивно, більш радикальнішим є законопроект №1222-1, хоча його автори –
не націоналісти зі «Свободи», а помірковані ліберали О.В. Турчинов, С.В.
Пашинський, В.П. Сюмар. «Бойовий пастор», незрозумілий чоловік з
гвинтівками для Майдану (чи проти нього?) та журналістка, а по сумісництву
«великий спеціаліст» з держбезпеки одразу ж зазначають, що «закон
спрямований на заборону ПРОПАГАНДИ комуністичної ідеології».
Вражає рівень обізнаності авторів цього законопроекту у теоретичних
питаннях марксизму. Виявляється, комуністична ідеологія обов’язково має
полягати у «створенні тоталітарної держави; порушенні прав і основоположних
свобод; запереченні права народів і націй на самовизначення». Якщо такі
речі були в СРСР, то вони є органічною частиною комуністичної ідеології –
мабуть так міркують автори. Логіка тут, «залізна», нічого не скажеш…

Чи не основне місце у тексті законопроекту приділено друкованим засобам
масової інформації. Якщо якась, приміром, газета використовує у своїй назві
слова «комунізм», «марксизм», «ленінізм», «сталінізм» (останній термін
особливо вражає своєю «інтелектуальністю» – навіть ідейні сталіністи не
використовують слово «сталінізм») це може бути приводом для її закриття.
Мало того, навіть якщо періодичне видання є політично нейтральним, але
друкує статтю, яка містить марксистський аналіз того чи іншого суспільного
явища, у нього виникнуть неприємності. Бо воно, бачте, пропагує
марксистську ідеологію. А що таке пропаганда комуністичної ідеології
прописано у тексті доволі розпливчато і безграмотно. В перспективі
отримаємо реальну можливість закриття невгодних владі ЗМІ, що буде
виправдовуватись «боротьбою з ворожою пропагандою». А там, дивись, і
«експерти» знайдуть якийсь екстремізм у висловлюваннях авторів статей,
промовців на профспілкових акціях чи просто на якихось громадських
зібраннях…

Передбачається також внести зміни до Кримінального кодексу та цілої низки
інших нормативних документів, що вводять доволі жорсткі санкції щодо
порушників буржуазного «порядку і законності». Ті, хто виготовляє, поширює
чи використовує комуністичну символіку (червоний прапор, серп і молот та
ін.) «караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням
волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої». А щоб
всюдисущі і страшні марксисти не дай боже не пролізли в органи державної
влади і уже на держслужбі не здійснювали вищезазначеної пропаганди, їх
пропонується карати «позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з
конфіскацією майна або без такої». Звичайно ж, нові громадські об’єднання
відповідної спрямованості теж будуть поза законом.

Вражає, чи не так? Два законопроекти відводять марксизму роль викопного
ящера, рештки якого можна буде бачити лише в музеї. Саме так. Лише в
експозиціях про реальні й вигадані злочини СРСР під супровід пояснень
«обізнаних» екскурсоводів що будуть прирівнювати весь марксизм до
сталінських мракобісів 1930-х. Ніякого творчого розвитку марксистської
думки в науково-теоретичних журналах, ніяких тобі науково-практичних
конференцій. Ніяких згадок про прогресивну роль діалектичного та
історичного матеріалізму в історії розвитку природничих та гуманітарних
наук.

Та воно й зрозуміло. Зараз як ніколи час для таких справді драконівських
законів. Війна, якій нема кінця-краю, зниження соціальних стандартів,
підвищення тарифів. Все більше незадоволених. Можновладці уже починають
говорити про заборону критики власних дій. Марксисти, як найбільш
послідовні борці з капіталом, у таких умовах є особливо небезпечними для
режиму. Як більмо в оці для влади зараз є ті, хто під червоним знаменом
гуртує трудящих і веде на їх протестні акції, хто пояснює суть антинародних
реформ та реальне положення речей в країні, ті хто показує альтернативу
нинішньому стану справ. Ну дуже хочеться одним розчерком пера заборонити
лівий рух в державі, обставивши це боротьбою з залишками тоталітаризму.
Влада зараз заповзято поривається позбавитися головної болі у вигляді КПУ,
а разом з цією русофільською буржуазною партією гільйотинувати будь-який
марксистський організований спротив. Добряче комусь кортить прирівняти
комунізм до фашизму, та ще й так, щоб залишити далеко позаду
антикомуністичний досвід інших держав.

«Люди, будьте пильні!» – такими словам закінчував свою книгу в німецькому
концтаборі призабутий нині чеський антифашист Юліус Фучик. Будьмо пильні й
ми, сучасні українці, не прогавмо той момент, коли нам непомітно будуть
затикати рота й зв’язувати руки під крики про «боротьбу з ворогами», коли
бал буде вершити нахабніюча агресивна глупота.

К.М.

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)