h4Xxi5G97I0Революція в Україні розпочинається.

Режим злодійкуватого диктатора повалено. На місце одному узурпатору та паразиту прийшла ціла група нових, ще більш голодних до народного добра паразитів. Прикриваючись кров’ю та революційним подвигом народу, здаючи без жодного спротиву сотні тисяч громадян у рабство російському імперіалізму, нова влада зосередила всі свої зусилля на монополізації грошових потоків та впливових місць в середині країни. Ця влада – ситуативний союз олігархів, лібералів та псевдонаціоналістів почала саджати та вбивати тих, хто відкрито виступив проти неї. Нова паразитична банда ставить перед народом тільки два варіанти вибору: або покірно змиритися із новим ярмом, ще більш ганебним, ще більш важким та ненависним, або ж повстати проти нових паразитів та вибороти собі право самостійно вирішувати власну долю.  Піднесена на плечах десятків полеглих, омита кров’ю героїв Небесної сотні та прикрашена фігурами вчорашніх  лідерів народного спротиву, нова паразитична влада має бути повалена новою революцією. І повалять її вже не партії, які як генерали, готуються до минулої війни, не політики, які діють тільки-но заради власних рейтингових амбіцій. Повалять нову паразитичну владу українські трудівники, прості люди, об’єднанні спільною жагою справедливості, рівності та помсти за полеглих.

Ми, українські соціал-революціонери, чиєю метою є визволення трудового народу України та розбудова нового суспільства на засадах самоврядування, соціальної справедливості та поваги гідності для кожного, ми не можемо стояти осторонь народної боротьби. Як і впродовж трьох місяців боротьби проти режиму злодійкуватого диктатора, ми повинні бути серед народного протесту, бути його активними учасниками та покласти свої сили на боротьбу заради справжнього визволення народу. Але постає логічне питання, за яке майбутнє боротися проти вчорашніх «друзів народу» та «полководців нації»? Чи варто знову проливати народну кров за те, щоб чергові популісти влізли до влади? Чи варто боротися за нові вибори чи нові партійні проекти?

Ми впевнені, що нова революція повстане як боротьба не за політичні амбіції окремих «вождів», а як вибух народного гніву, який змите цю паразитичну систему обкрадання купкою паразитів багатомільйонного трудового народу.  І на руїнах старого режиму народ вибудує нове суспільства на засадах самоврядування, соціальної справедливості та народовладдя. І нариси нової революції вже можна побачити сьогодні в тих закликах, в тих бажаннях, які продемонстрували люди на Майданах по всій країні.

Нова революція повстане проти централізації та «федералізації» за громадівське самоврядування

Соціал-революціонери впевнені в тому, що сучасна українська держава, аналогічно до всіх інших держав нашого часу є механізмом пригноблення народу та визиску трудівників так званою елітою, яка в більшості своїй складається із чиновників, олігархів, генералів та інших суспільних паразитів. В ході народної революції ця система чітко продемонструвала своє справжнє обличчя. Більше не може бути ілюзій щодо того, що зі зміною політиків та чиновників, можна змінити і державу, подолати корупцію, беззаконня та вседозволеність «еліти», справедливо розподілити суспільне багатство, забезпечити рівні можливості для кожного. Ні, це неможливо, бо саме пригноблення, визиск та насилля над народом є тими природними рисами, які характеризують державу у ХХІ сторіччі. На прикладі результатів Майдану це видно, як ніколи раніше. Єдина зміна, на яку погодились чиновники після перемоги народного протесту стало додавання до дорогих костюмів та мусорської форми синьо-жовтих прапорців.  Владу у руках тримають ті ж самі бандити, вбивці та злодії, а люстрація так і залишилася гучним політичним лозунгом.

Той, хто вважає, що можна вибудувати нову державу, більш ефективну, більш відповідальну та ближчою до людей, глибоко помиляється, і ціною такої помилки буде створення ще жахливішої диктатури. Немає тих політичних символів, тої програми, тих лозунгів, які не почнуть використовувати експлуататори заради збереження своєї влади над народом. Не є винятком і так звана «федералізація», яку так активно захищають «опозиційні» еліти та їх політичні слуги. Під ширмою лозунгів більшого самоврядування, більшої економічної незалежності ховається злочинне бажання регіональних експлуататорів остаточно монополізувати владу у свої руках. Регіональні чиновники, олігархи та політикани бажають віддалитися від Києва не для того, що наблизитись до людей, а для того, щоб створити власні окремі князівства із власними арміями (як це вже відбувається у Львові) та масою безправних кріпосних. Не федералізація є шляхом до народовладдя, а влада об’єднаних у територіальні громади громадян.

Справжнє народовладдя, це замість влади окремих партій – влада всіх громадян, які мешкають на даній території, організованих у виробничі, споживчі та територіальні ради. Замість виборів керівництва села, міста чи регіону раз на 5 років – право громади обирати та знімати із посади будь якого управлінця в будь який час та за будь якої причини. Обиратися будуть не тільки голови та мери, а абсолютно всі чиновники, від голови регіону до директора департаменту, від прокурора до дільничного. Тільки громадівське самоврядування – влада територіальних громад – а не федералізація зможе забезпечити повну свободу розвитку та використання різних мов, культур та національних традицій. Замість нових мовних законів – право громади кожної національності та віросповідання формувати власні навчальні культурницькі та інші заклади.

Народ на Майданах країни виборов владу у диктатора всієї України, тепер йому час відібрати владу із рук місцевих князьків та передати в руки громад.

Нова революція повстане проти влади партій та олігархічних кланів за владу Народних рад та вільних спілок  

Соціал-революціонери впевнені в тому, що політичні партії остаточно скомпрометували себе як комерційні проекти із власними акціонерами та бізнес-планами. Політичні партії вже давно перестали бути союзами однодумців, а перетворилися на офісні контори найбагатших паразитів. Система влади, яка спирається на партійну систему має бути змінена системою самоорганізації та народовладдя, яка ґрунтується на діяльності Народних рад. Народні ради – це не політичні партії із власним бюджетом та провідниками. Народні ради – це постійно діюча платформа, в якій приймають участь неполітики, люди різних професій, ідеологічних вподобань та ціннісних орієнтирів. Це майданчик для обміну думками та прийняття конкретних практичних рішень. Народні ради організовуються за територіальною ознакою. До складу рад входять представники від різних суспільних груп, делегати територіальних громад, представники виробничих та споживацьких союзів, інші громадяни, обрані людьми для представництва своїх інтересів. Кожний делегат не має права бути недоторканим та зберігати свій статус на певний час. Вся влада делегатів Народної ради – це передати іншим позиції, вимоги чи рішення своєї громади та проінформувати останню про результати засідань ради.  Люди, які обрали делегата на Народну раду, можуть в будь який час його замінити або ж навпаки продовжити його діяльність. Народні ради не є владою, бо влада належить тільки громадам. Народні ради є координаційним органом, який виносить ті чи інші пропозиції, а самі громади чи окремі громадяни їх реалізовують. Подібні структури активно використовувались на Майданах України, в ході протестів в Боснії та Герцеговині, в Єгипті, Тунісі, Греції  і всюди вони доводили свою ефективність, однак в протистоянні із партіями та владою, та не маючи можливостей захистити себе, народні ради зазнавали тимчасової поразки до початку нового етапу революції. Саме Народні ради мають замінити в ході нової революції політичні партії, «опозиційні тріумвірати» та інші політичні проекти, які створюються гнобителями для контролю над революцією.   Тільки позбавивши право бути владою над людьми всі парламенти та партії, ми зможемо побудувати справді вільне суспільство рівних можливостей для кожного.

Нова революція повстане проти олігархічного рабства за владу трудівників

Соціал-революціонери впевнені в тому, що повалити політичний режим для перемоги революції  замало. Для того, щоб подолати одвічні прокляття нашої землі – бідність, безправність та рабство  трудового народу необхідно разом із політичним пригнобленням повалити і економічне пригноблення. Не може бути справедливості там, де одні люди працюють, а інші люди привласнюють результати цієї праці та паразитують на ній. Саме так влаштоване сучасне українське суспільство, розділене на бідних та багатих, на рабів та рабовласників, на трударів та експлуататорів. Кожна людина народилася вільною та має повне право на повноцінне вільне життя. Але одні мають все, гроші, заводи, землю, зброю, в той час як інші, і таких абсолютна більшість, не мають нічого, окрім власного здоров’я та сил, які вони покладають на заробляння хлібу, помираючи в бідності та забутті.  Це не правильно і так не може бути. Як вся влада повинна належати  громадам, так і власність вся теж повинна належати громадам. Всі заводи, шахти, банки, поля та ліси, всі ріки та стадіони, офіси та склади – все це належить великій громаді під назвою українських трудовий нарід, і кожний член цієї великою громади має повне право користуватися цим багатством для вільної праці для себе, своїх дітей та всього суспільства.  Ніхто не має право привласнити собі ці народні скарби, так само як ніхто не має права використовувати працю інших людей. На підприємствах влада від олігархів, різних акціонерів та «менеджерів» в ході нової революції перейде в руки трудового колективу, який має право самостійно обирати серед себе або ж запрошувати на роботу керівника, який на рівних умовах працює із іншими. Земля перейде від латифундистів до рук громади, і кожний громадянин зможе використовувати її для своєї праці.  У скарбу, який своїми руками, потом та кров’ю створив трудовий народ, не може бути іншого власника, крім самого народу. І толки народ зможе захистити це своє право від зазіхань нових гнобителів та паразитів.

Нова революція повстане проти каральних органів за озброєння народу та народну самооборону

Соціал-революціонери впевнені в тому,  що останні події в Україні продемонстрували наочно народну істину – міліція, спецслужби і навіть армія (за винятком поодиноких героїв офіцерів та безстрашних солдат) – були і залишаються інструментами пригноблення народу, його катами та тюремниками. Бути по іншому не може бо по-перше, народ жодним чином не впливає на дії цих структур. Вони створюються, діють, ліквідуються тільки за наказами влади, без врахування волі народу. По друге – всі кошти, зарплати, премії (за виключенням хабарів) представники цих органів «правопорядку» отримують виключно із рук влади та політиків. Народу, який вони згідно із законів мають захищати, для них є лише джерелом прибутку, визиску та садистських задоволень (численні приклади тортур у райвідділах, знущання в армії, тощо). Логіка, згідно якої діють ці органи «правопорядку» проста: влада та гроші в руках у олігархів та чиновників, тому їх і варто захищати, а народ можна визискувати безкарно, бо він себе не захистить, а влада якщо треба прикриє злочинців у погонах. Для того, щоб знищити цю систему визиску та знущання, жодні косметичні реформування (перейменування підрозділів, нова форма, нові статути тощо) не допоможуть. І міліцію, і спецслужби і сучасну армію варто ліквідувати, як апарат пригноблення найбагатшими найбідніших. Народ має самостійно обороняти себе та забезпечувати порядок на власній землі. Для цього необхідно забезпечити всіх громадян зброєю та навиками її користування. Кожен дорослий чоловік та жінка в ході революції матимуть за суспільний обов’язок навчитись володіти зброєю та мати її у себе. Порядок та безпеку на власній території повинна забезпечувати тільки громада через створення загонів народної самооборони, які будуть нести відповідальність за захист права на рівне та справедливе життя кожної людини. Безпеку цілої країни має охороняти народна армія, яка складається із професійного керівного складу, обраного народом та багатомільйонного народного ополчення. Бойова підготовка повинна вестись постійно. Кожний дорослий чоловік та жінка матимуть змогу регулярно проходити курси підготовки, матимуть за обов’язок приймати участь у навчаннях в складі відповідного загону за власним місцям проживання. Замість репресивної міліції та примусової армії нова революції віддасть функції захищати народ у руки самого народу, озброєного, навченого воювати та організованого у загони народної самооборони на місцях та багатомільйонну народну армію в країні.

Нова революція повстане проти імперіалізму за самовизначення народів

Соціал-революціонери впевнені в тому, що Україна стає жертвою імперіалістичної агресії, спровокованої народним повстанням проти диктатури та прискореної хворобливими бажаннями нового «російського царя». Прикриваючись бажанням частини населення Криму самовизначитись та приєднатись до Росії, залякуючи всіх незгодних зброєю та безкарністю фашистів зі всієї Європи, Росія розпочала військову операцію із захоплення півострова. Коли і де зупиниться агресор, спрогнозувати важко. Але формальний привід, який був використаний імперіалістами, а саме – захист прав певної етнічної та мовної групи (росіян та російськомовних громадян) від утисків нової влади – став міною уповільненої дії, яка може вибухнути тепер в будь якій частині не тільки України, але і Європи. Кожна етнічна, національна, мовна група має повне право на свободу та рівність ,в тому числі і на свободу користування власною мовою. Однак на відміну від трудового народу, в інтересах якого завжди було збереження та розвиток своє національної та культурної самобутності, держава як апарат пригноблення, використовувала інтереси одних народів проти інтересів інших, реалізуючі на практиці відомий римський принцип «розділяй та володарюй». Таким шляхом держава забезпечувала своє панування над розділеними та ворожими один одному народами в середині країни. Приклади такого розділення можна знайти в кожній країни, бо саме це дозволяє владі відволікати народний гнів від  злочинів чиновників та олігархів та перенаправляти його на простих людей іншої національності, культури, релігії. В Україні ця технологія використовується для роз’єднання мешканців Сходу та Заходу, Центру та Півдня. В Росії межею, яку проклала влада в країні стало етнічне походження та віросповідання. Зазначену технологію розвинув російський імперіалізм, який почав використовувати бажання народу на свободу власної культури та національності як інструмент загарбання чужих територій. Природне право народу на власну мову, культуру та історії, кровожерливі імперіалісти привласнили як зброю загарбницької війни.  Протидіяти утискам національний та культурних прав громадян можна не військовими операціями або прийняттям нових обмежуючих законів, а тільки забезпечивши кожній національності, кожній мовній групі в кожній країні можливість мати повну свободу самовираження та розвитку власної культури, якщо це не обмежую національні права інших народів. Держава не зможе забезпечити виконання цього принципу, бо втративши можливість утискати одних в інтересах інших, вона втратить один із найпотужніших інструментів пригноблення народу. Тільки коли влада від чиновників та олігархів перейде в руки самих громадян, об’єднаних в територіальні громади, виробничі та національні ради, тільки тоді кожна нація, кожна мова отримає максимальну свободу для власного розвитку та збагачення.

Схожі матеріали:

ДЕСЯТЬ ТЕЗИСОВ

ПРОЕКТ БІЛЬШОСТІ: ПРАКТИКА ТЕОРІЇ

Борітеся-поборете: соцалістично-революційна альтернатива в сучасній Україні

Борітеся-поботете: соцалістично-революційна альтернатива в сучасній Україні

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 10.0/10 (2 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: +2 (from 2 votes)
Нова революція боротиметься за нове суспільство, 10.0 out of 10 based on 2 ratings