Міліція vs Людина: Україна

Міліція vs Людина: Україна

Слідчий по справі побиття міліціонерами робітника в Чернігівській області самовільно закрив справу.

Згідно даних правозахисників, в 2012 році 980 000 громадян України піддалися тортурам з боку міліції. Кожні 13 секунд правоохоронці в Україні катують та б’ють одну людину. Але покарання в абсолютній більшості випадків, дивним чином оминає міліцію. В 2012 році з 114 474 скарг, поданих громадянами на дії міліції, розслідування відбувалися лише за 1 750, із них лише 320  закінчились порушенням кримінальних справ. Це –  0,2% від загальної кількості справ. Ці 0,2% – показник справедливості та рівноправ’я в українському суспільстві.

Черговим прикладом безкарності злодіїв в погонах став випадок в Чернігівській області. Ми вже писали про нього http://novaiskra.org.ua/?p=1668. Розслідування побиття групою міліціонерів та багатієм робітника місцевої пилорами тривала понад пів року. Змінювалися слідчі, відтягувався суд, на потерпілого сипалися погрози, але справа поступово добігала фіналу. Мати потерпілого постійно добивалася від міліції та прокуратури роботи, слідкувала за ходом розслідування, робила все для того, щоб злочин міліціонерів був покараний по справедливості. Але правоохоронна система між справедливістю та корпоративними інтересами, обрала останнє, і слідчий справу просто закрив, «за відсутністю злочинів».

Ми наводимо розповідь матері потерпілого робітника, в якій дуже добре видно, як правоохоронці захищають своїх же злочинців, до яких маніпуляцій вони вдаються і як цьому можна протистояти.

Надія Олександрівна, мешканка Чернігівської області, мати побитого міліціонерами робітника.

Передісторія справи тут – http://novaiskra.org.ua/?p=1668.

Лікарня

Міліція vs Людина: Іспанія

Міліція vs Людина: Іспанія

Наша боротьба за справедливість почалася з того моменту, коли ми вирішили подати заяву про скоєння злочину. Тривалий час у нас міліція просто не хотіла приймати її. Відразу ж після того, як мого сина побили, я поїхала у відділок та з 10 ранку до 16:00 намагалася заявити про скоєння злочину. Але всі місцева влада вже була проінформована про це, тому заяву у мене просто не прийняли. Наступного дня я з сином поїхала в лікарню, але і там нас почали ігнорувати.

Лікар, побачивши побитого сина, сказав прямо у вічі, що з ним все нормально, а сам сховав зроблені знімки голови. В іншій лікарні ми чекали на прийом 2,5 години, син втрачав свідомість прямо в коридорі. Там лікар все таки згодився оглянути Андрія, у якого виявили струс мозку та направили на МРТ у Чернігів.

Поки ми бігали по лікарнях, мені постійно дзвонив прокурор району, вимагав щоб ми приїхали до нього. Погрожував нам судом за неявку.  Тому замість МРТ в той день я із майже непритомним сином поїхала до прокурора, який, як я пізніше дізналася, не мав жодного відношення до нашої справи. Але своє завдання він виконав – затягнув час. Лише наступного дня, переживши ніч на знеболювальних,  вже в приватній лікарні нам зробили знімок голови і виявили численні пошкодження від нанесених ударів.

Міліція vs Людина:  Грузія

Міліція vs Людина: Грузія

Слідчій

З висновком лікаря ми знову поїхали в прокуратуру, але там вже загаданий прокурор 9 днів під будь якими приводами не пускав мене до головного прокурора. Хоча він не мав права, бо наша справа повинна була розглядатися в області, так як винними були працівники міліції. Але ж ніхто тоді нам про те не розповів. Лише коли я пригрозила цьому прокурору журналістами цей пан Б. все таки допустив нас написати заяву головному прокурору.  Через таку поведінку прокурора району ми втратили дорогоцінний час. Але заяву все ж таки подали, і після цього почався другий етап нашої боротьбі із упередженістю та байдужістю.

Слідчий М…ко, призначений по нашій справі, відразу викликав на допит мого сина, але той через стан здоров’я не зміг з’явитися. Прийшла я, і відразу ж подала клопотання, якому судилося стати головною причиною подальших проблем зі слідством. Так як мені в день побиття сина неодноразово дзвонив пан Содуль – місцевий багатій та батько міліціонера, який побив Андрія, то я звернулася із вимогою до слідчого дістати інформацію про ці дзвінки. 16 січня я слідчому  залишила заяву про те, щоб він надіслав запит до оператора абонентів Life  із проханням надати інформації про те, чи зафіксовані були 3 січня мої неодноразові дзвінки в міліцію. Чи зафіксували оператори дзвінки на мій телефон із номера телефону підозрюваного із погрозами мені та сину. Також просила уточнити інформацію про те, чи зафіксовані 13 січня дзвінки на мій телефон від особи, яка представилася працівником внутрішньої безпеки МВС  та пропонувала мені проїхатися із ним в авто, щоби «подати заяву та віддати оригінали документів». Ця інформація від оператора зв’язку мала стати центральною частиною в інших доказах вини нападників. Слідчий М..ко прийняв його та задовольнив.

Міліція vs Людина:  Бангладеш

Міліція vs Людина: Бангладеш

22 січня мій син був направлений на судово-медичну експертизу. Це відбулося фактично через 10 днів після того., як ми подали заяву і за 20 днів після побиття. Навіть після цього, судмедексперт виявила сліди побиття на тілі сина. У висновках було зафіксовано, що:

«В результаті судово-медичної експертизи у Андрія виявлено наступні пошкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, пошкодження коронкової частини 11,12,13 зубів, котрі виникли від ударами тупими предметами. Ці пошкодження належать до категорії легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров’я».

Ці ушкодження були виявленні через 20 днів після нападу. І як би нам не перешкоджали і не намагалися затягнути час, висновки були б іншими.

Коли ми отримали висновки, коли було затверджено наше клопотання про дзвінки, нашого слідчого чомусь відсторонили від нашої справи.  Я думаю, що його просто поміняли через те, що він правильно вів справу,добився медичної експертизи, приєднав всі наші клопотання.

Злочину не було!

Новий слідчий, Владимир Ш., знову допитав свідків, отримав від нас клопотання про деталізацію дзвінків. Наш свідок слідчому розповів про побиття.  Але новий слідчий відразу почав робити незрозумілі кроки. Наше клопотання від 26.02. він прийняв і задовольнив. Нам прийшла офіційна відповідь, що ці клопотання приєднанні до єдиного реєстру. Але до сьогодні жодні процесуальні дії щодо виконання нашого клопотання не були вжиті, і через це фактично це клопотання залишилось без результату. А сам слідчий  в суді пояснив свій вчинок тим, що «на його думку, це не має значення, та і інформації такої у оператора вже немає». Тобто спочатку він задовольнив це клопотання. Потім 2 місяці протримав його в шухляді, думаючи, що ми забули про це, а потім відмовився його виконувати.

Міліція vs Людина:  Кенія

Міліція vs Людина: Кенія

Після цього цей новий слідчий вирішив самовільно зупинити слідство за недостатністю доказів. Як він пояснив в суді, «за відсутності складу кримінального правопорушення за статтею 365 ч. 2 УПК України». Тобто він визнав що немає злочину. В суді слідчий пояснив, що у нас не має головного свідка. Але ж саме слідчий знищив наше клопотання про деталізацію дзвінків, на якому і ґрунтувалися свідчення нашого головного свідка. У нас є головний свідок, він навіть спілкувався з нашим адвокатом, але йти до слідчого він не пішов через погрози від підозрюваних.

Показово те, що слідчий не давав нам постанову про припинення справи три дні, і тільки в суді, коли ми почали вимагати від слідчого цю постанову, він на надав її.

Так, через півроку слідства, нас просто обманули. Виходить, що мій син сам себе побив, а міліція його тільки «захищала». Ось так. Але ми не збираємось опускати руки, будемо і далі боротися.

Від редакції:

Не зважаючи на супротив міліції та прокуратури, мати побитого Андрія подала заяву про відкликання постанови про припинення справи. 04.06.2015 відбувся суд, і було прийнято рішення про поновлення слідства. Слідчого, який затягував справу, не змінили, а лише забов’язали направити запит на оператора мобільного зв’язку про деталізацію дзвінків. Все починається з самого початку, а в цей час злодії в погонах, які жорстоко побили робітника, і далі гуляють на волі. Більше того, вони продовжують «захищати закон» на вулицях, палицями, ногами, кулаками та свавіллям. Захиститися від таких «захисників» можна тільки самостійно, сприсаючись на своє право вільної людини та підтримку інших таких самих робітників, простих людей.

За даними Генпрокуратури України у 2014 році було відкрито 1644 кримінальних проваджень за злочинами, вчиненими працівниками правоохоронних органів із застосуванням катувань та іншого жорстокого поводження, з яких 23 — із смертельним наслідком. «Правоохоронці» є підозрюваними в 1545 кримінальних провадження. Якщо просто, то  94% всіх випадків катувань, насильства та побиття у нашій країні – це справа рук міліції, тобто тих, хто з такими явищами повинен боротися.

 

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 10.0/10 (1 vote cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: +1 (from 1 vote)
САМІ ПОБИЛИ, САМІ РОЗСЛІДУЮТЬ І САМІ Ж КАРАЮТЬ, 10.0 out of 10 based on 1 rating