Их 100, нас 45 миллионов

Їх сотня, нас – мільйони

Майдан. Про репресії, олігархів та владу

Сьогодні замислилася над деякими моментами сьогодення. І цікаві пазли склалися.

Майдан і репресії

Пазл 1. Все, що відбувається останні два роки в Україні – це превентивні заходи із профілактики наступного Майдану. Серед них – не тільки затягування війни, як спосіб нейтралізації усіх активних і патріотичних, а головне – непередбачуваних (а хто починає проявляти надмірну активність – того за грати, як Хорта, Медведька з Поліщуком чи Віту Заверуху або під кулю, як Ендрю, “Лісника” чи Сашка Білого. При всій різнокаліберності цих постатей і ситуацій, їх об’єднують дві речі – невписування у загальну систему і те, що всієї правди про них ми не знаємо і навряд чи дізнаємося).

Цікавий інший метод – уся постмайданна політика спрямована на те, щоб максимально викачати гроші з наших кишень. Це – і курс долара, і тарифи, які різко зросли і далі зростатимуть, і різке урізання усіх соціальних виплат. А попереду нас чекає чергове “покращення” у вигляді зростання мінімальних заробітних плат, яке за умов збереження нинішнього бюджетного забезпечення виллється в урізання ставок та відпустки за свій рахунок.

Для чого це все?. Відповідь дає Олег Покальчук, який одного разу сказав цікаву фразу: “Голодні не бунтують. бунтують ті, хто уже наївся. Навіть Майдан тримався на тих, хто міг і себе забезпечити, і з іншими поділитися”.

Майдан і олігархи

А тепер – найцікавіше. Ми всі звикли лаяти владу і звинувачувати в цьому Президента, прем’єра чи Верховну Раду. Менше – лідерів партій, хоча і їм дістається. АЛЕ. Візьмімо ситуацію з тарифами. “Реформи” – від уряду, платять – люди, але гроші ідуть… Правильно, власникам Обленерго та Нафтогазу. Хто за цим стоїть – прізвища відомі.

Наші НЕПОТОПЛЯЄМІ, які за будь-яких політичних розкладів залишаються власниками фабрик, заводів, газет і пароходів. Якщо придивитися уважніше – більшість корупційних ниточок ведуть саме до них або до “їхніх людей”. І найцікавіше, що жодні вибори цю систему змінити не здатні. Бо усі вибори заточені лише під партії, а в нас більшість партій є їхніми ж бізнес-проектами. Коло замикається.

Пазл 2. Єдине, що не вписується у їхню систему – це Майдан. Тому від самого початку було кинуто всі сили, щоб узяти його під партійний контроль. Тому пізніше було зроблено все, щоб “вписати” добровольчі батальйони в структуру МВС чи МО. А все, що не вписується – дискредитувати і розколоти.

І тут у новому світлі постають події 20-22 лютого. Спочатку кілька днів перед цим ідеуть масованаі інформаційні вкиди про можливі провокації в Дні пам’яті Небесної сотні. Потім з’являється невідомо звідки РПС на чолі з мутними Данилюком, Кармазіним та іже з ними. Роблять радикальні заяви, наче “захоплюють” “Козацький”, обіцяють ледь не світову революцію. А через кілька днів вони зникають і з готелю, і з інформаційного поля. Мавр зробив свою справу: якщо й були якісь радикали на Майдані, які могли спровокувати рішучі дії, то їх знову “очолили”, “поводили по столиці”, пообіцявши, що ось-ось, і відпустили. Як казав один відомий персонаж, “оцініть красу гри”.

Вибачте за багато літер. Але що скажете з цього приводу? Наскільки це реально? І які є методи протидії? Бо інформаційні маніпуляції були є і будуть, і будуть ще більш агресивними. Матриця так просто своїх жертв не випустить.

Наталка Позняк

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)