5acd27c8c068cfd4b6e9e56791e805c8

Шахтар – не тітушка

Шахтарський протест – перший організований соціальний виступ проти несправедливості системи. Тому він такий небезпечний для нової влади. 

Два дні підряд в Києві проходили протести шахтарів. Гірники з усіх регіонів країни приїхали до Києва для того, щоб вимагати у влади зупинити знищення вугільної галузі, повернути гроші на державні шахти та припинити свавілля директорів на підприємствах. Але замість розуміння та уваги з блоку керівництва країни,  гірники отримали погрози та звинувачення в свій адрес.

Ціла армія провладних ЗМІ як під мікроскопом розглядала серед шахтарських колон «тітушек», роздмухувала сенсації з «некультурної» поведінки робітників, вишукувала п’яних та із ознаками «сепаратизму» протестувальників. Подібного роду увага журналістів та блогерів могла зійти за простий прояв громадянської позиції, якщо б не кілька моментів.

Теперішня влада, як і минула, у виборі між інтересами трудового народу та інтересами олігархів, обрала бік капіталу. Ані місяці відчайдушної народної боротьби на Майдані проти режиму диктатури, ані загибель сотні найкращих борців, ні на крихту не змінили поведінку так званої «еліти»: політиканів, чиновників, та інших соціальних паразитів. Обіцяючи реформи, нові володарі країни накинули на шию повсталому народу ярмо бідності та безправ’я. І тепер, коли народ, в особі трудівника, шахтаря, енергетика чи водія трамваю – повстає проти цієї несправедливості, йому погрожують за це, звинувачують, оббріхують.

Трудовий народ, наляканий війною та притиснутий до межі бідністю починає підійматися та вимагати справедливості до себе. У відповідь влада перелякано шукає шляхи дискредитація протестувальників. Згідно логіці нових вельмож – в країни «перемігшої демократії» невдоволених бути не може. Всі, хто не згоден годувати армію паразитів і мовчати при цьому, або «провокатори», або «сепаратисти», або ж «приплачені ті тушки».

Але в чому справжня причина такої реакції? Чим наприклад мітинг шахтарів відрізняється від мітингу за євроінтеграцію, протесту проти журналістської цензури чи проти свавілля міліції? Особливість протесту шахтарів в тому, що він спрямований проти самого слабкого місця сучасної системи, проти її основи – проти соціальної несправедливості та катастрофічного класового розшарування в Україні. Поки люди вимагали від політиків  підписати міжнародний договір, чи відмінити скандальний закон, владі нічого не загрожувало. Такий протест був безпечним для самої системи легітимного грабунку багатою меншістю бідної більшості народу.  В арсеналі капіталістів завжди міг знайтися якийсь «опозиційний» депутатик або офіційний профспілковий чиновник, ,який би зробив собі на камеру підтримав народні вимоги, та зробивши собі на цьому піар домовився про компроміс із владою.

ecae7328d59a5e499a3c74ce57cd07e3 (1)

Руки робітника – годують, руки політика – крадуть, руки мєнта – захищають політика.

Але протест шахтарів був не «проти всього поганого за все хороше». Не дивлячись на те, що на камеру вимагали самозвані лідери протесту, всілякі там волинці, мусії та інші паразити, самі робітники вийшли через те, що їм просто набридло жити в тотальній бідності. Їм набридло віддавати власне життя та здоров’я заради заробляння капіталу для чергового паразита.

Шахтарський протест в Києві був безпартійним, що дуже налякало «народних обранців», бо на ньому неможливо було зробити піар, та його важко було контролювати.  Звичайно були спроби прислужників влади та різних політиканів від офіційних профспілок перевести соціальний протест в площину боротьби проти однієї визначеної особи у КМУ. Але самі шахтарі ні на крок не відступили від свої вимог, продовжуючи вимагати єдиного – справедливості та зароблених грошей.

Безпартійність протесту, соціальні вимоги та класова солідарність робітників – це стало причиною такої безкомпромісної протидії влади протестантам.

Йти на відкрите використання сили влада на цей злякалась, хоча міліції в ці два дні в Києві було мабуть більше, ніж в усій зоні АТО. Але замість сили влада використовувала хитрість та підлість – не менш небезпечні інструменти в боротьбі проти трудового народу.

Які ж засоби влада використовувала?

Той цирк, який влаштувала влада для того, щоб зупинити шахтарський протест в столиці, продемонстрував логіку подальших дій, яку обрали елітні паразити. Так само як і дав відповіді на те, як далі робітникам треба продовжувати боротьбу, показавши помилки та недоліки соціального протесту на прикладі шахтарів.

Метод влади №1:

Влада використовує «незалежні» ЗМІ та користувачів в соцмережах для імітації «народного голосу», який ніби то засуджує протести проти влади та порядку. Використовується все, і групи в соціальних мережах, і боти-коментатори, і «незалежні» блоггери та журналісти, і ресурси національних каналів. Все. Причому про якість та достовірність інформації влада не дбає. Головне – оббрехати протест з усіх боків.

51d0e9dbededf30c4c0cecc0c0ed8e6a

Між владою та народом – стіна міліції.

Протидія робітників

Тепер робітники, виходячи на протест, ні в якому разі не повинні сподіватися на об’єктивне висвітлення подій офіційними засобами інформації. Навіть незалежні журналісти та підозрілі дядьки з камерами мають викликати увагу у робітників – учасників протесту. Замість цього, у робітників має бути створена своя прес-служба. Мають бути свої камери, всі, хто мають фотоапарати чи мобільні, мають самі знімати все, що відбувається на мітингу та швидко викладати в Інтернет із відповідними коментарями.

Метод влади №2

Влада використовує провокаторів та «тітушек» для того, щоб зобразити їх  на камеру в ролі самих робітників чи протестуючих, тим самим дискредитуючи протест. Незрозумілі хлопці в білих балаклавах із провокаційними лозунгами,  учасники «Антимайдану», які якимось дивом з’явилися посеред протесту прямо біля камер, нетверезі та неадекватні особи – все це використовується для клеймування робітників та щоб відвернути від них підтримку інших побратимів по класу.

Ховають очі в соромі не робітники, а ті, хто захищає паразитів.

Ховають очі в соромі не робітники, а ті, хто захищає паразитів.

Протидія робітників

Робітники мають самоорганізувалися в робітничі дружини, самостійно охороняти мітинг та постійно його контролювати, своєчасно виявляючи провокаторів та викидаючи їх за межі мітингу (віддавати міліції немає сенсу, бо вона часто і виступає в ролі перевдягнених провокаторів).

Метод влади №3

Влада використовує самозваних лідерів та організаторів протесту для їх підкупу та контролю над протестуючими. Причому обираються такі «лідери», які мають значні проблеми з законом, або з мораллю, і на яких потім легко можна було зробити необхідний компромат. Приклад лідерів шахтарських протесів черговий раз свідчить про це. Волинець – колишній депутат та посібник Тимошенко, яка так само грабувала шахтарів в свою бутність прем’єр-міністром, Мусій – колишній міністр охорони здоров’я, в часи керівництва якого корупційні схеми розрослися в неймовірних масштабах, Турманов – колишній член КПРС та регіонал. Жоден з них не може представляти інтереси шахтарів, бо вони – слуги капіталу та влади.

Протидія робітників

Плануючи протест, робітники мають обирати зі своїх, робітничих лав представників, які будуть доносити волю колективу, та які можуть в будь який час самими робітниками відкликані та замінені на інших, більш надійних та чесних. Тільки так протест не переросте в політичний балаган, на якому прикриваючись боротьбою робітників, політикани кулуарно будуть рєшать свої партійні інтереси.

І нарешті останній висновок, на який наштовхує шахтарський протест в Києві. Київ – це дуже особливе місто, в якому абсолютну більшість мешканців складають безправні та безголосі робітники, переселенці, безробітні та сезонні заробітчани. Їх думки ніхто ніколи не питає, а їх інтереси – нікому захищати. Набагато меншу але й набагато активнішу частину мешканців міста складають люди, які мають власність, бізнес, владу чи працюють на тих, хто все це має, причому вірно та покірно працюють, із відданістю. Саме ця категорія мешканців і складає абсолютну більшість фейсбучної публіки, мешканців віртуального світу, постійних відвідувачів дорогих кафе та модних презентацій. Саме вони в абсолютній більшості голосували за нинішнього «Батю», та фанатично захищають його владу від так званих «провокаторів, які на гроші Кремля розхитують човен». Саме вони найбільше перелякалися, коли робітники заявили про себе. «Бидло», як полюбляють називати людину праці представники цієї групи, не має прав та голосу. Його доля – працювати мовчки в копанках та на заводах ,щоб представники столичної богеми могли в черговий раз відвідати яскраві та чисті торгові центри та спокійно посидіти в новому ресторані. У «бидла» не має прав, тому будь-які вимоги з його боку – це святотатство, провокація, бунт та порушення спокою. Тому ця публіка так гнівно реагує на протести шахтарів, на вимушене переселення біженців, на прямі дії розлюченої молоді. Для них це все –провокація. Бо тільки вони – еліта – мають права та свободи.

На цю публіку спирається нова влада, яка за лояльність платить збереженням можливості визискувати та експлуатувати інших своїх співвітчизників і не тільки. Саме ця публіка, всі ці бізнесмени, політики, депутати, консалтери, топ-менеджери, редактори – і є найгучніший голос столиці, але не народу.

Без політиків, без депутатів - тільки самостійно за свої інтереси!

Без політиків, без депутатів – тільки самостійно за свої інтереси!

Враховуючи це, наступного разу, перш ніж їхати в Київ з регіонів, робітники мають пересвідчитись в тому, а чи все можливе вони зробили у себе в регіоні для того, щоб вибороти свої права. Не має сенсу їхати в столицю для того, щоб зустрітися з міністром чи президентом, передати йому чергового листа чи звернення. Краще перекрити міжнародну трасу у себе в районі, і тоді міністр сам приїде до тебе. Не має сенсу їхати в Київ, сподіваючись на те, що кияни тебе зрозуміють та підтримають. Краще зупинити виробництво та захопити завод, що залишить мешканців фейсбучного світу без палива та продуктів, та змусить цю еліту зацікавитись вимогами робітників та їх боротьбою.

Робітник, шахтар! Досить вже боротись так, ніби ти вимолюєш у начальника кусень хліба. Треба бити свідомо та організовано туди, де влада втрачає найцінніше для неї – гроші. Тільки тоді вона буде дослухатись до твоїх вимог. Тільки тоді вона почне з тобою рахуватись. Інакше ж вона зробить все можливе для того, щоб зобразити твою боротьбу – як чергову провокацію кремля, а протестуючих – перетворити на екрані телевізора на п’яних неадекватних бунтівників.

 

 

 

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 10.0/10 (1 vote cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)
ЧОМУ ВЛАДА БОЇТЬСЯ ШАХТАРІВ?, 10.0 out of 10 based on 1 rating