У місті Порт-Саїд безпрецедентна ситуація – повне самоврядування, неприйняття всього, що представляє владу. Головна рушійна сила соціальної боротьби в Єгипті на даний момент – це робочі, які намагаються відтворити ідеї самоврядуванняі в інших містах. Порт-Саїд зараз повністю в руках народу. Біля під’їздів до міста, на місці старого поліцейського КПП знаходиться блок-пост, укомплектований місцевими, в основному, страйкуючими робітниками, котрі називають себе «народною поліцією». Те ж саме вірно і для дорожнього руху – поліцейських регулювальників більше немає, замість них молоді люди, учні та робітники, самі управляють дорожнім рухом у місті. Громадянська непокора: місто, головним чином, відрізняється повним неприйняттям уряду Мурсі і всіх його форм. Цим обумовлюється позбавлення від поліції, відмова від роботи і урядової системи освіти. Як тільки «безпекою» зайнялися самі громадяни, при самоврядуванні вулиці стали безпечнішими. Після вуличних протестів, коли люди висловлювали свій гнів у зв’язку з винесенням 21 смертних вироків і почавшимися після цього зіткненнями та протестами (жертвами стали близько 40 осіб)місцева поліція була змушена дозволити народу взяти місто в свої руки. Уряд Мурсі погодився відкликати поліцію після оприлюднення в Інтернеті відео, на якому видно, як поліцейські холоднокровно стріляють в демонстрантів і вбивають їх. Чиновники були переконані, що місто ніколи не зможе жити при самоврядуванні, без урядової опіки, і самі мешканці рано чи пізно попросять поліцію повернутися. Але реальність выявилась зовсім іншою, і місто без «сил закону і порядку» стало безпечніше та організованіше. Існує неофіційна домовленість між мешканцями та солдатами, згідно якої сили армії (яка традиційно менш пов’язана з режимом, ніж поліція, яка створена секретними службами) мають право охороняти ключові місця в місті, хоч і без будь-якої можливості втручатися в цивільні справи. Не маючи реальної влади солдати охороняють ключові точки, такі як будівлю суду і вкрай важливий міський порт (який зараз страйкує), а «народна поліція» стежить за порядком у місті. Відмова від усього, що представляє владу також виражається у відмові платити уряду податки і оплачувати комунальні послуги. Будь яка комунікація народу з урядом, як з місцевим так і з національним , відсутня. Відмова від влади чиновників та самоуправління засобами та режимом виробництва виявляються для Порт-Саїда безпрецедентним досвідом і експериментом по новій організації життя, виробництва та існування. На даний час фабрики закриті, морське сполучення перекрито, виробляється тільки те, що необхідно, і тільки життєво важливі служби продовжують працювати. Випікається хліб (на фотографії нижче можна побачити магазин, що продає хліб за низькими цінами; таблички пояснюють причину протесту); виробляються продукти харчування, працюють лікарні та аптеки. На кожній фабриці робочі самі вирішують, чи продовжувати їм виробництво чи ні, і поки що зазвичай відповідають «ні». Спочатку справедливість, спершу завершення революції, тільки потім відновлення виробництва. Нову форму самоврядування також відчувають у школах. Їх залишили відкритими, але сім’ї в Порт-Саїді відмовляються відправляти своїх дітей в державні школи. В цей же час вчителі та народні комітети намагаються організувати громадські школи на центральній площі, перейменованій в Порт-Саідскую площу Тахрір, де крім шкільних предметів вони хочуть викладати такі предмети як соціальну справедливість і цінності Єгипетської Революційної думки. Така картина декому може здатися неймовірною.

На сторінках цього сайту [ред. – Infoaut.org] ми раніше говорили про Порт-Саїд, побачений очима іншої людини. Але після винесення смертного вироку 21 особі, обвинуваченій в організації масової різанини на місцевому стадіоні, в місті, , яке колись раніше славилося своєю прихільністю до традицій та порядку, в полум’ї боротьби народилася нова народна свідомість. Безпосередньою причиною розпочавшися протестів в місті став несправедливий вирок вже згадуваним молодим футбольним вболівальникам. Народ сприйняв це рішення влади, як прояв несправедливості, бо замість того, щоб покарати політичних та поліцейських керівників, відповідальність поклали на студентів та школярів. Як тільки-но смертні вироки були винесені, спалахнули масштабні протести, що привели до загибелі близько 40 демонстрантів. Більшість було вбито в ході похорону інших жертв вуличних зіткнень. Жорстокість поліції та репресії з боку влади спричинили за собою страйк і громадянську непокору. Це ситуація, яку навіть ми не могли уявити, якщо б ми не бачили цього своїми очима. Гнів, спочатку народжений вимогою справедливості для засуджених до смерті а потім з як відповідь владі за 40 загиблих,організувався в політичний протес. Участь робітників, зростаюча свідомість серед людей в Порт-Саїді-це перетворило протест у боротьбу, що стала прецедентом для всієї країни. Відтепер режим Мурсі стикнувся з реальною небезпекою, яка дійсно може паралізувати життя країни.

Повсталі робітники більше не просять, як робили це тиждень тому, не карати городян Порт-Саїда за злочини, вчинені режимом. Зараз вони вимагають справедливості для всіх жертв Революції, тепер вони голосно говорять про провал режиму. У понеділок по вулицях Порт-Саїда пройшла велика демонстрація – незалежна профспілка робітників, студенти, революційний рух, всі вийшли на вулиці. Багато прибуло з Каїра, щоб висловити солідарність з повсталими робітниками міста. Величезна хода з тисяч осіб пройшла по вулицях міста, закликаючи до загального страйку по всій країні. Між тим, в інших єгипетських містах за останні тижні відбулися великі страйки – в Махаллі, Мансурі і Суезі, робочі багатьох фабрик відмовилися працювати впродовж декількох тижнів. І сотні вийшли на вулиці, закликаючи до загальнонаціонального страйку, школи та університети незабаром оголосили про загальний страйк. Потенціал руху ще не розкритий повністю, бо багато невдоволених робітників поки що не мають можливості поширити страйк і боротьбу на цілі міста, як це зробили в Порт-Саїді. Ми не знаємо, скільки ще судилося проіснувати цій унікальній Єгипетській «Паризькій Комуні». Зрозуміло, що продовжувати цей страйк буде дуже важко, бо влада може відключити подачу води і електрики, і якщо вона не зробила це досі, то тільки тому що воно боїться ще більшого вибуху народного гніву. До того ж, продовження страйку робітників тісно пов’язане з ймовірністю її поширення на інші міста. Спочатку жителі Порт-Саїда оголосили, що вони мають намір продовжувати страйк до 9 березня, потім – до того дня, поки 21 смертний вирок буде затверджений. Тепер, завдяки діям робітників, майбутнє невизначено, але, без сумніву, воно переповнено різними можливостями. Труднощів на даний момент багато, але зростаюча свідомість всього населення (не тільки робітників), практика заперечення режиму, самоврядування, всі ці елементи, схоже, обіцяють позитивну перспективу для цієї боротьби. Кореспондент Infoaut на Близькому Сході

http://www.anarkismo.net/article/25022

VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0.0/10 (0 votes cast)
VN:F [1.9.22_1171]
Rating: 0 (from 0 votes)